Історія справи

Постанова ВГСУ від 17.12.2014 року у справі №908/2062/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2014 року Справа № 908/2062/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіБожок В.С.,суддівКостенко Т.Ф., Сибіги О.М.розглянувши матеріали касаційної скаргиДержавного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція", м. Енергодар, Запорізька обл.на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 21.10.2014 рокуу справі господарського суду Запорізької областіза позовомДержавного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція", м. Енергодар, Запорізька обл.доПриватного підприємства Фірма "Стиль", м. Енергодар, Запорізька обл.за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачаТовариства з обмеженою відповідальністю "Агробудсервіс", м. Запоріжжяпростягнення 325 075,00 грн.

за участю представників

позивача: Татаренко А.М.,

відповідача: Волков Г.М., Ребіцький О.О.,

третьої особи: не з'явився

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" (далі за текстом - ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "Запорізької АЕС") звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до приватного підприємства фірми "Стиль" (далі за текстом - ПП фірма "Стиль") про стягнення збитків у розмірі 325 075, 00 грн.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 24.07.2014 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача було залучено товариство з обмеженою відповідальністю "Агробудсервіс" (далі за текстом - ТОВ "Агробудсервіс").

Рішенням господарського суду Запорізької області від 14.08.2014 року залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21.10.2014 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Вищезазначені судові акти мотивовано тим, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту завдання йому збитків у зв'язку із діями відповідача по розбиранню елементів залізничної колії, приналежність такого майна позивачу на відповідному правовому титулі, а відтак, і наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення, необхідних для настання такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди.

Не погоджуючись з судовими актами попередніх інстанцій, ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "Запорізької АЕС" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.10.2014 року та рішення господарського суду Запорізької області від 14.08.2014 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

ПП фірма "Стиль" до Вищого господарського суду України було подано заперечення на касаційну скаргу, в якому відповідач проти доводів касаційної скарги заперечує та просить залишити її без задоволення, а судові акти попередніх інстанцій - без змін.

В судовому засідання позивач просив касаційну скаргу задовольнити, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.10.2014 року та рішення господарського суду Запорізької області від 14.08.2014 року - скасувати і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, а відповідач проти доводів касаційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення, а судові акти попередніх інстанцій - без змін.

Третю особу згідно з приписами ст. 1114 ГПК України було належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак вона не скористалась передбаченим законом процесуальним правом на участь в розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення представників сторін, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі наказів ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "Запорізької АЕС" № 287 від 29.03.2012 року, № 603 від 04.07.2012 року проведено вибіркову інвентаризацію основних засобів (залізничних колій), які закріплені за ЕРП, в ході якої встановлено, що фактичний стан залізничної колії № 3 посту АЕС № 1 (інвентаризаційний номер 8545) не відповідає даним бухгалтерського обліку.

09.08.2012 року постановою УД461212 пр в.о. прокурора м. Енергодар за заявою позивача порушено кримінальну справу за фактом демонтажу залізничної колії № 3 ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "Запорізької АЕС" за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 Кримінального кодексу України.

26.02.2013 року інформація про вказане кримінальне правопорушення внесена до Єдиного державного реєстру досудових проваджень під номером - 1201380090000011.

25.09.2013 року слідчим спеціальної міліції СУ ГУМВС України в Запорізькій області прийнято рішення про закриття кримінального провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 Кримінально процесуального кодексу України у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення.

Протоколом засідання інвентаризаційної комісії ВП ЗАЕС від 27.12.2012 року встановлена нестача основного засобу "Під'їзний залізничний шлях з тупиком" (інвентаризаційний номер 8366).

25.09.2013 року за дорученням начальника відділу СУ ГУМВС України в Запорізькій області слідчим спеціальної міліції СУ ГУМВС України в Запорізькій області розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12013080000000197 за фактом нестачі основного засобу "Під'їзний залізничний шлях з тупиком" інв. № 8366, який закріплений за гідротехнічним цехом ВП "ЗАЕС" за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 Кримінального кодексу України.

За наслідками досудового розслідування слідчим спеціальної міліції СУ ГУМВС України в Запорізькій області винесено постанову від 30.11.2013 року про закриття кримінального провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 Кримінально процесуального кодексу України у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення.

ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "Запорізької АЕС" вважаючи, що відповідач демонтував елементи залізничної колії № 3 (інв. номер 8545), яка належить позивачу, спричинив позивачу збитки на загальну суму 325 075, 00 грн., розмір яких підтверджується звітом з незалежної оцінки майна від 31.10.2012 року приватного підприємства "Укрбізнесконсалтінг", у зв'язку з чим звернувся до суду з позовом про стягнення таких збитків на підставі статей 1172, 1192 Цивільного кодексу України.

Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди втілено у ч. ч. 1, 2 статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

З огляду на приписи ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їх працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Відповідно до ст. 1192 Цивільного кодексу України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягає відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Стаття 225 Господарського кодексу України визначає, що до складу збитків, які підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

Наявність всіх зазначених умов є обов'язковою для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Так, з матеріалів справи вбачається, що позивачем на підтвердження права власності на колію № 3 судам надано: 1) акт робочої комісії про приймання закінченої будівництвом споруди, будівлі № 306 від 24.09.1984 року, в якому зазначено про прийняття в експлуатацію колії № 3 в районі Північного стройдвору; 2) інвентарну картку 8545 обліку основних засобів, в якій значиться залізнична колія № 3 в районі Північного стройдвору із такими характеристиками: колія № 3 - ходова, від стрілочного переводу № 151 до стрілочного переводу № 163 через стрілочний перевод № 161, повна довжина - 380 м, рейки Р65с/г - 380 пог.м. шляху, баласт щебневий - 25 см під шпалою; 3) постанову Донецького апеляційного господарського суду від 13.03.2013 року по справі № 5009/3658/12 за позовом ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "Запорізької АЕС" до ПрАТ "Київ - Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" в особі Енергодарської філії та до Міністерства інфраструктури України про визнання права власності, згідно з якою визнано право власності за державою в особі Міністерства палива та енергетики України на праві господарського відання за ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "Запорізької АЕС" на тимчасові будівлі та споруди, влаштування та розбирання залізничних шляхів № № 3, 117, 118, 119 в районі стройдвору (акт робочої комісії про приймання закінченої будівництвом споруди, будівлі № 306 від 24.09.1984 року).

Крім того, в матеріалах справи міститься копія договору купівлі-продажу № 1 від 20.11.2000 року, за яким ДП "НАЕК "Енергоатом" (покупець) придбало у ТОВ "Агробудсервіс" (продавець) споруду - під'їзний залізничний шлях з тупиком довжиною 225 метрів погонних, який розташований в районі Північного стройдвору промислового майданчику ВП "Запорізької АЕС". Відповідно до цього договору право власності на об'єкт переходить до покупця з моменту підписання акту приймання-передачі за умови фактичної передачі.

09.07.2001 року було підписаний акт приймання-передачі під'їзного залізничного шляху з наступними характеристиками: довжина - 225 м.п.; введення в експлуатацію - 1975 рік; рейки - тип Р-65 (замінені в 1995 році); шпали - дерев'яні пропитані, тип П-360 шт. (замінені в 1995 році); крестовина - тип 1/9 - шт.; перевод стрілочний - Р/65; балласт - щебень фр. 20/40 мм - товщиною 25 м.

На підставі договору купівлі-продажу № 1 від 20.11.2000 року ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "Запорізької АЕС" у жовтні 2001 року прийняло на баланс під'їзний залізничний шлях з тупиком за актом приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів.

Однак, позивачем ані в суді першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанції не надано доказів сплати за вказаний об'єкт, а також не надано документів, передбачених у п. 4 договору купівлі-продажу №1 від 20.11.2000 року, а саме: технічного паспорту БТІ на придбаний об'єкт та державного акту на право користування земельною ділянкою, які зобов'язався передати за договором продавець.

Також в матеріалах справи наявна інвентарна картка 8366 на під'їзний залізничний шлях з тупиком (довжина - 225 м. погон.), дата постановлення на бухгалтерський облік ВП "Запорізької АЕС" - 01.10.2001 року.

Згідно бухгалтерських довідок ВП "Запорізької АЕС" під'їзний шлях з тупиком інв. № 8366 та залізнична колія № 3 інв. № 8545 станом на 30.06.2012 року обліковувалися на балансі ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "Запорізької АЕС".

Матеріали справи свідчать, що 12.03.2001 року ТОВ "Агробудсервіс" (продавець) та ПП фірма "Стиль" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, за яким продавець зобов'язався продати та передати у власність покупця нерухоме майно - адміністративно-побутовий корпус з гаражем за адресою: м. Енергодар, Запорізька область, Північний стройдвір промислового майданчика ЗАЕС, а покупець зобов'язався прийняти дане майно та сплатити за нього суму грошових коштів.

Згідно з додатковою угодою № 1 від 09.10.2003 року до вказаного договору право власності на об'єкт переходить від продавця до покупця після повної оплати об'єкта та дати підпису акту приймання-передачі. Поштовою адресою об'єкта є Промислова зона, 41, м. Енергодар.

29.10.2003 року об'єкт було передано покупцю за актом приймання-передачі, відповідно до п. п. 1, 5 якого акту продавець передав, а покупець прийняв у власність побутовий корпус з гаражем площею 1305,2 кв.м., замощення площею 145,8 м.кв., огорожа штакетна площею 26,6 кв.м (далі - майно), розташоване за адресою: м. Енергодар, Запорізька область, Промислова зона, 41.

Також, відповідачу продавцем передано свідоцтво № 220 від 18.12.2001 року про право власності ТОВ "Агробудсервіс" на вказаний об'єкт, видане виконавчим комітетом Енергодарської міської ради та технічний паспорт-характеристика на об'єкт нерухомості.

Свідоцтво про право власності № 220 від 18.12.2001 року було видано на об'єкт нерухомості: залізничний тупик, побутовий корпус з гаражем.

Згідно з технічним паспортом (інвентаризаційна справа № 509, н/ж 3 р. № 674) на плані земельної ділянки, на якій розташований адміністративно-побутовий корпус з гаражем, під № 2 позначені залізничні колії довжиною 235 п.м.

Відповідно до зведеного оціночного акту від 26.02.2001 року по домоволодінню по вул. Промислова, 41 в м. Енергодар, який міститься в матеріалах інвентаризаційної справи на цей об'єкт, об'єкт нерухомості складається з адміністративно-побутового корпусу з гаражем, замощення, частини залізничного шляху довжиною 235 м. та альтанки.

В матеріалах інвентаризаційної справи на об'єкт нерухомості по вул. Промислова, 41 в м. Енергодар містяться записи: 1) від 14.12.2001 року - про належність об'єкту, який складається з літери А-2 - побутовий корпус з гаражем, інв. №000019, та № 2 - залізничний тупик інв. № 100041 ВАТ "Запоріжоблагробуд" на підставі наказу регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області від 29.04.1998 року № 439; переліку від 26.11.2001 року нерухомого майна, яке передано у власність ВАТ "Запоріжоблагробуд"; рішення виконкому Енергодарської міської ради від 21.06.2001 року № 152; 2) від 26.12.2001 року - про належність вищезазначеного побутового корпусу з гаражем і залізничного тупика ТОВ "Агробудсервіс" згідно Свідоцтва про право власності № 220 від 18.12.2001 року, виданого виконкомом Енергодарської міської ради на підставі рішення від 17.12.2001 року № 322; 3) від 15.12.2011 року - про належність адміністративно-побутового корпусу з гаражем ПП фірма "Стиль" згідно Свідоцтва про право власності, виданого виконкомом Енергодарської міської ради 18.11.2011 року на підставі рішення від 17.11.2011 року № 339.

Отже, в технічній документації БТІ останнім зареєстрованим власником залізничного тупика значиться ТОВ "Агробудсервіс", якому на цей об'єкт тільки 18.12.2001 року видано свідоцтво про право власності.

З витягу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 22095231 від 24.05.2014 року вбачається, що ПП фірма "Стиль" є власником будівлі адміністративно-побутового корпусу з гаражем по вул. Промисловій, 41 в м. Енергодар, до складу якого входять залізничні колії 235 п.м. Підставою виникнення права власності зазначено Свідоцтво про право власності, видане 18.11.2011 року виконавчим комітетом Енергодарської міської ради.

Таким чином, на даний час у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право власності на залізничні колії 235 п.м. по вул. Промисловій, 41 в м. Енергодар за відповідачем.

Це право не оспорювалось у встановленому законом порядку та державна реєстрація його не скасована.

Відтак, судами встановлено, що власником залізничні колії 235 п.м. по вул. Промисловій, 41 в м. Енергодар є ПП фірма "Стиль", а позивач, як слідує з матеріалів інвентаризаційної справи на об'єкт по вул. Промисловій, 41 в м. Енергодар, ніколи не значився власником цього об'єкту або його частин.

Також позивачем не було доведено той факт, що демонтована відповідачем частина залізничної колії є саме колією № 3 (інв. номер 8545), яка, як вказує позивач, знаходиться у його власності.

Відповідно до акту робочої комісії № 306 від 24.09.1984 року про введення в експлуатацію колії № 3 вона була збудована на замовлення позивача та введена в експлуатацію у 1984 році. Залізничний тупик, на який зареєстровано право власності за ПП фірма "Стиль", був власністю держави та переданий в процесі приватизації у власність ВАТ "Запоріжоблагробуд" (попередника ТОВ "Агробудсервіс") згідно з наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області від 29.04.1998 року № 439, про що свідчить виданий останнім перелік нерухомого майна від 26.11.2001 року.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що рейки колії № 3 (інв. номер 8545) виконані на залізобетонних шпалах, про це зазначено в акті вводу колії в експлуатацію № 306 від 24.09.1984 року, а відповідачем демонтовані рейки на дерев'яних шпалах, що підтвердується звітом з незалежної оцінки майна та з фотографій, які додані до нього.

Відтак, судами встановлено, що розібрана відповідачем колія не є колією № 3, яка значиться серед основних засобів позивача під інвентарним номером 8545 і незалежну оцінку розміру збитків відносно якої проводив позивач.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог, з огляду на те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту завдання йому збитків у зв'язку із діями відповідача по розбиранню елементів залізничної колії, приналежність такого майна позивачу на відповідному правовому титулі, а відтак, і наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення, необхідних для настання такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди.

Також колегія суддів Вищого господарського суду України відзначає, що господарськими судами попередніх інстанцій правомірно не було прийнято до уваги доводи позивача щодо неправомірності дій відповідача, в тому числі, з посиланням на матеріали кримінального провадження, з огляду на те, що за наслідками кримінального провадження не було встановлено зі сторони відповідача правопорушення, що спричинило шкоду позивачу; право власності на залізничну колію довжиною 235 м. за адресою: вул. Промислова, 41 було зареєстровано за ТОВ "Агробудсервіс" лише 18.12.2001 року, про що видано свідоцтво № 220, а тому саме ця колія не могла бути продана за договором купівлі-продажу № 1 від 20.11.2000 року, який укладено раніше; продана за договором купівлі-продажу № 1 від 20.11.2000 року залізнична колія складає 225 м., а колія, що належала ТОВ "Агробудсервіс" та знаходилась за адресою вул. Промислова, 41 має довжину 235 м.; поряд з цим, позивачем не доведено, що залізнична колія, яка розташована по вул. Промисловій, 41, та колія, яка є предметом договору купівлі-продажу № 1 від 20.11.2000 року, є однією і тією ж колією та належить позивачу на праві власності.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що під час розгляду справи господарськими судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм надана вірна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Поряд з цим, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне відзначити, що доводи ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "Запорізької АЕС", викладені в касаційній скарзі, зводяться до переоцінки наявних у справі доказів, вільного тлумачення правових норм, не спростовують законних та обгрунтованих висновків судів попередніх інстанцій і вже були предметом розгляду в апеляційному господарському суді та обґрунтовано ним відхилені.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових актів не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.10.2014 року у справі № 908/2062/14 - залишити без змін.

Головуючий суддя В.С. Божок

Судді: Т.Ф. Костенко

О.М. Сибіга